Canada’s National Ukrainian Festival. Українська культура в Канаді

Canada’s National Ukrainian Festival цьогоріч зібрав більше ніж вісім з половиною тисяч відвідувачів. Фестиваль у Дофіні – не просто розвага, він зближує покоління, допомагає зберегти традиції та звичаї, передаючи їх нащадкам. 

Фестиваль проходить в історичному місці – село Україна. Це українське поселення було засновано в 1896-у році групою українських іммігрантів, які шукали нового життя в Канаді. Переселенці були переважно із західних областей України, зокрема Галичини та Буковини. До Канади їх привабила обіцянка родючої землі та можливість побудувати краще майбутнє для себе та своїх родин. Вони наполегливо працювали, щоб розчистити землю, заснувати ферми та створити згуртовану громаду, яка зберегла б українську культурну спадщину. Завдяки наполегливій праці українців «Село Україна» стало центром української культури та традицій у Манітобі. 

“Selo Ukraina було споруджено, щоб передати спосіб життя та вшанувати перших українських піонерів, які приїхали до району Дофін та показати життя цих піонерів, їхні тяжкі випробування та важливість освіти, церков та домів у цьому районі. Коли вони приїхали, вони відповідали на бажання канадської влади розвивати західну Канаду, і багата частина території, яку ми бачимо сьогодні як поля, колись була вкрита лісами. Тому їм потрібні були люди, щоб освоїти ці землі для ферм, і хто краще за українців із Західної України, які вирощували пшеницю та розумілися на землеробстві. Ця важка праця, яку наші піонери перенесли, щоб створити наше життя набагато зручнішим і комфортнішим сьогодні, – ось що змусило мене приїхати в село, щоб допомогти розвинути його. Через культуру та освітні процеси музею ми можемо навчити громадськість та молодь”, – розповідає президент історичного села  Джим Перчулак. 

Для багатьох відвідувачів фестиваль в Дофіні – це більше, ніж просто подія. Це родинне свято, любов до якого батьки прищеплювали з самого дитинства. В такий спосіб українці передають своїм дітям сімейні традиції та любов до культурної спадщини. 

На фестивалі можна зустріти справжніх козаків, які не просто грають ролі – вони живуть цим. Виготовляють зброю, готують їжу на вогнищі, навчаються майстерності стрільби та верхової їзди. Навіть їхні розваги та ритуали – це справжні обряди минулого, які переносять тебе у інший світ. Від ранку до вечора тут можна пережити життя козака – від тренувань до історій біля нічного вогнища.

“У 2023 році в Канаді бути козаком – це представляти українську культуру, яка прийшла сюди з України. Більшість наших родин прибула між 1898 та 1920 роками, щоб оселитися в Канаді. Ми пам’ятаємо, яким було життя 400 років тому, і ми намагаємося передати той спосіб життя, яким жили в той час. Україна завжди була ласим шматочком для Європи, і всі хотіли частинку цього багатства. Таким чином, ми зображуємо представників українського ополчення, фермерів, які брали зброю в руки, щоб захистити церкву, вигнати поляків, росіян, татар і зберегти нашу землю для себе”, – розповідає один із козаків.

Прямо на очах готують хліб за рецептом наших бабусь. Зберігаючи традиції минулого тут печуть хліб у старовинних печах. В сучасному світі, таке вже майже неможливо побачити. Маленьких дітей такі технології 15-16 століття звичайно дивують, а у дорослих це викликає ностальгію за минулими часами. 

Український фестиваль – це саме той випадок, коли краса, традиції та сучасність зустрічаються в одному місці, надаючи нам можливість зануритися в найглибші аспекти культури цієї унікальної країни. Для організаторки фестивалю Кейли Гіллнес ця подія стала невіднятною частиною життя. Батьки з дитинства прищеплювали їй любов до української культури, а тепер вона свою любов передає іншим.

“Фестиваль завжди був для мене дуже важливим. Я відвідую цей фестиваль вже 34 роки. Я обожнюю тут знаходитися і демонструвати людям українську культурну спадщину. Я хочу аби й новоприбулі українці, і всі відвідувачі мали змогу вчити те, що я вчила в дитинстві. І те, як ліпити вареники, і те, як готувати голубці. Я хочу, щоб вони вчили мову, культуру, танці”, – розповідає Кейла Гіллнес. 

За три дні українського фестивалю, ми відчули, як музика, танці, смаки та посмішки об’єднують нас у велику родину. Цей фестиваль став справжнім відображенням сучасної України – країни, яка пишається своєю спадщиною, але завжди відкрита для нового. Цьогорічний фестиваль створив для кожного з нас незабутні спогади, які залишаться з нами на довгий час. І ми повернемось наступного року за новими враженнями та емоціями.

– Юлія Коваленко, Микола Середяк, Ukrainian view, U Multicultural