Розваги та історичні легенди для маленьких відвідувачів CNUF

Наймолодші відвідувачі канадсько-українського фестивалю мають можливість завітати на кулінарний майстер-клас.

Тут дітей навчають ліпити галушки – предмет національної гордості України, проте за словами організаторки Євгенії, про них нічого не знають у Канаді, саме тому їх вирішили додати у цьогорічне меню: “Для мене це було відкриттям, що про галушки ніхто нічого не знає в Канаді. Ми вчимо цього року ліпити, крутити 11 різних видів галушок. Ми розповідаємо дітям звідки галушки, чому Полтава і чому їм потрібно про це знати.”

Окрім галушок дітей навчають й іншим традиційним українським стравам- борщ, вареники та булочки з листям буряку. На майстер-клас завітали не лише маленькі українці, а й канадці. Їм особливо цікаво вперше спробувати українську кухню, та ще й приготовлену власноруч.

“Я приготував дуже багато. Я ніколи не куштував це раніше, сподіваюсь, що це буде смачно. Мені дуже цікаво спробувати щось нове в перший раз”,- ділиться своїми враженнями канадець Авен.

Та окрім кулінарних цього року додались й інші цікаві майстер-класи.

“Ми робимо дитячі забавки і вони, як завжди, присвячені багатій українській культурі. За нашим столом ми робимо ляльок-мотанок і ангеликів, а дівчата поряд роблять віночки і намиста”, – розповідає волонтерка Оксана Лазаренко. 

Цьогоріч дітям демонструють нові види українського мистецтва, тому жодної зони для розмальовок чи орігамі. Лише традиційні іграшки, які робили наші предки 100-200 років назад. Окрім цього дітей зацікавлюють історичними легендами та народними переказами, саме це викликає ще більший інтерес до виготовлення ляльок.

“Навіть лялька-мотанка – це не просто лялька, яку ти робиш. Ти вкладаєш душу в неї, потім вішаєш на дерево і ця мартиничка призиває весну. І всі дітки просто в захваті, коли чують, що якась лялька може швидше принести весну”, – запевняє Євгенія Татаренко.

Коли галушки зліплені, ляльки змотані, йдемо вчитись писати писанки. Цього року майстер-клас з писанкарства проводить вісімнадцятирічна Олена.

“Я займаюсь писанкарством вже напевно років 10. Мене навчив мій батько, а його навчила його баба. І взагалі в мене вдома – це сімейна традиція, тому я дуже цим дорожу”, – розповідає Олена.

Дівчина прибула до Канади лише 2 місяці тому і усі розмальовані писанки з собою привезла з України. 

“Всі мої писанки на видутих яйцях, тобто вони можуть стояти скільки завгодно часу. Я використовую анілінові барвники. Також в мене є гусячі яйця, вони більші, ніж курячі. Також в мене є невелика різдвяна колекція – тут зображено народження Ісуса Христа. Це ніби окрема історія на яйці, я вішаю їх на ялинку. Страусине яйце – моя перлина. Я на нього витратила дуже багато часу, але це не трата часу, а дуже приємне хобі. Малювала щоденно десь місяць по декілька годин”, – ділиться з нами Олена.

За словами Євгенії цього року її ціль була – залишити в серцях дітей згадку про фестиваль та українське мистецтво: “Це принципово інший підхід в цьому році. Все, чому ми їх навчаємо – це те, що вони беруть, роблять, кладуть собі в серце, в душу і несуть через все життя. Моя ціль на цей рік була – щоб вони щось винесли з фестивалю не тільки в руках, а й в серці, щоб вони це пам’ятали.”

Юлія Коваленко, Ukrainian View, U MULTICULTURAL

Disclaimer: The views and opinions expressed in this article are those of the authors and do not necessarily reflect the official policy or position of U Multicultural.