Вінок, як символ нескореності українського народу

У рамках фестивалю Downtown Culture Days український культурно-освітній центр Oseredok проводить майстер клас з плетіння вінків. З давніх-давен вони символізують славу, перемогу та успіх українського народу. Більше про значення вінка в українській культурі розповідають організатори сьогоднішнього workshop.

Діти і дорослі, люди різних національностей і статі доєднуються до майстер класу. Виготовляючи квіти, відвідувачі мають змогу дізнатися таємну силу, яку містить в собі наповнений історією стародавній головний убір. 

«Тут ми робимо український вінок. Їх часто одягають в українських танцях. З ним також пов’язані багато народних традицій. Одна з них – плетіння вінків на Івана Купала. Дівчата відпускали їх у воду, з надією, що майбутній чоловік знайде вінок на іншій стороні річки», – розказує одна з організаторів Анна.

Оспіваний у піснях та оповитий легендами, український вінок має багатовікову історію. Вперше про вінок згадується за часів шумерської культури — ХІІ-ІІІ ст. до н.е.

Нащадки шумерів, залишили наступним поколінням чимало символів, серед яких міфічний знак богині Інанни — Іштар. Наші предки розуміли, що основна частина тіла людини, якою вона розуміє світ і впливає на нього, — це голова, тож створювали для неї вінки-обереги, які берегли від зурочень та недобрих чар.

Не менш важливим фактом є те, що за традицією вінок складається не більш ніж з 12-ти квітів. Серед найпопулярніших, які традиційно вплітають у вінок: є деревій, який є символом нескореності, мак – символ мрій, ромашка – символ краси; та калини – символ крові та невмирущого роду. 

А от квіти сьогоднішнього майстер класу виготовляють з паперу блакитного та жовтого кольорів. Які завжди були і залишаються символом незламності українського народу. 

«Ми вирішили робити вінки в двох кольорах – жовтий та блакитний, оскільки це кольори українського прапору. Ми хотіли показати, що ці два кольори мають особливе значення в українській культурі. Всі люди знають, що це український прапор, ми вирішили зробити акцент на цьому. Ми також маємо стрічки на вінках червоного, білого та синього кольорів. Кожен колір має своє значення»,- пояснює Анна Шапілова. 

Дівчина доєдналась до Осередку понад рік тому аби зробити свій внесок в українську культура. Сама народилась в Харкові, а до Канади прибула здобувати вищу освіту. Та батьки дівчини досі знаходяться в Україні. Хоча вона й намагається посміхатись і не показувати своїх переживань, тривожні думки не покидають її не на хвилину: «Вся моя родина залишились в Україні, мої батьки зараз знаходяться в Києві, половина моєї родини знаходиться в Харкові. Я дуже сильно переживаю. Я відчуваю свою безпоміч і я не можу ніяк їм допомогти».

А ось друга майстриня Анна, українською не спілкується, але близький зв’язок з Україною досі відчуває.

«Моя родина народилась в Україні, ми завжди дотримуємось українських традицій. Осередок для мене, як рідний будинок,- ділиться з нами дівчина і додає,- Я почала працювати в осередку у травні 2021 року. Я хотіла працювати там, щоб більше брати участь у проектах нашої спільноти та дізнатися більше про українську культуру та коріння».

Осередок майже 80 років займається збереженням, поширенням, популяризацією українсько-канадської культури та спадщини. З першого дня військового нападу Росії на Україну центр активно допомагає українським біженцям, проводячи тренінги, мовні курси та сесії. Сьогоднішній майстер клас теж став символічним. Дівчата в такий простий, не нав’язливим спосіб черговий раз привертають увагу людей і нагадують про страшну війну на території України.

«Те, що зараз відбувається – просто жахливо. Я дуже пишаюсь українським народом за їх відважну боротьбу. Вони мають перемогти Росію»,- переконує Ніколь Рейнольдс.

«Звісно, ​​ми почуваємося жахливо через це. Сподіваємося, що війна скоро закінчиться. Я не думала, що це буде тривати так довго. Але знову ж таки, я дуже вражена силою українського народу та тим, як вони здаті протистояти такій великій країні, яка вторглась в їх країну. вторгнення в їхню країну. І я сподіваюся на перемогу українського народу”,- ділиться Веронік Рейнольдс. 

Жінка  прийшла на фестиваль зі своєю сім’єю, адже за її жінки, вони давно цікавляться українською культурою. 

«Майстер-клас чудовий. Коли я знайшла анонс на веб сайті, я не знала чого очікувати. Це перевершило мої очікування. Я приємно вражена, як уважно дівчата ставляться до моєї доньки і племінниці»,- розказує жінка. 

Люди після майстер класу залишаються не лише задоволені, а й трошки ерудованіші. Готові вінки приміряють і забирають з собою.

Анна Шапілова стверджує, що впродовж майстер класу люди висловлювали вдячність та демонстрували небайдужість до подій в Україні: “Ми отримали дуже багато слів підтримки за 2 дні, поки ми тут знаходимось. В перший день було менше людей, оскільки погода була не дуже сприятлива для того, щоб відвідувати заходи на вулиці, але сьогодні набагато сонячніше, тому зараз багато дітей роблять вінки в нашому тенті».